НІ́ТИТИСЯ, ні́чуся, ні́тишся, недок.
1. Те саме, що ні́якові́ти. Вона увігнула голову і, слухаючи батька, то нітилася, то нервово перебирала пальцями китиці своєї хустки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 13); Яша Стецюра хильнув зайвого, але твердо пам’ятав дане ним слово і під зірким поглядом Галини нітився, не переходячи меж (Дмит., Наречена, 1959, 208).
2. Те саме, що непоко́їтися. Ремонт мартенівської печі наближався до кінця. Становий розгубився: невже розпалять [німці] мартен?.. Нітилася душа в майстра (Ле, Мої листи, 1945, 216).
3. Те саме, що гніти́тися. Богдан нітився своїм становищем єдиного в човні гулящого козака (Ле, Хмельницький, І, 1957, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 428.