НІСЕНІ́ТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до нісені́тний. Микола похолодів від урочистості і від нісенітності її мови (Гжицький, Вел. надії, 1963, 122); Ленін викрив усю нісенітність, ненауковість буржуазних "теорій" мирного розвитку імперіалізму (Рад. Укр., 4.VІІІ 1946, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 427.