НІ́МЧИК, а, ч., зневажл. Те саме, що ні́мець. Полилися ріки крові, Пожар загасили. А німчики пожарище й сирот [сиріт] розділили (Шевч., І, 1951, 262); Німчик вийняв пістолет і.. пильно подивився Марії в обличчя (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 425.

Німчик, ка, м.

1) Нѣмой человѣкъ.

2) Нѣмецъ.

Німчик, ка, м. Ум. отъ німець.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 567.

ні́мчик — народна назва табуйованих наймень чорт, біс, сатана, дідько, оскільки останніх не прийня­то було зайвий раз згадувати, аби не накликати на себе нещастя, біду.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 398.