НІ́МФА, и, ж.
1. У грецькій міфології — божество у вигляді жінки, яке уособлює явища і сили природи. Перед ним.. вертілись німфи в якомусь дивному лісі в темнуватій печері, над тихою прозорою водою (Н.-Лев., III, 1956, 19); // перен. Про вродливу жінку. [Прокуратор:] Вона зграбненька. І звідки він узяв собі цю німфу? (Л. Укр., III, 1952, 458).
2. зоол. Одна із стадій післязародкового розвитку личинки деяких комах. Пасовищні кліщі у своєму розвитку проходять стадії яєчка, личинки, німфи і статевозрілої форми (Колг. енц., І, 1956, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 425.