НІКЧЕ́МНІТИ, ію, ієш, недок. Ставати, робитися нікчемним (у 1 знач.), занепадати, вироджуватися (про живі істоти). — Старі люди якось краще уміли зберігати свою силу.. Були здоровіші від нас, не нікчемніли в розкошах, як тепер настало (Мирний, І, 1954, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 424.

Нікчемніти, нію, єш, гл.

1) Портиться, вырождаться, превращаться въ ничтожество. Забували Бога, нікчемніли в гріхах і роскошах. К. Грам. 72.

2) Оскудѣвать, бѣднѣть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 566.