НІКЧЕ́МА, и, ч. і ж., зневажл. Ні на що не здатна людина. А цей Гузир може подумати, що він справді нікчема і нічого не зуміє зробити (Мик., II, 1957, 331); Вона пиляла сина весь час.. Пиляла й пиляла безупинно, поки зробила з нього боягуза, нікчему (Хижняк, Невгамовна, 1961, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 423.