НІ́КОЛИТИСЯ, иться, безос., розм. Не мати вільного часу. Хомі ніколилось.. Він не мав часу розпитати Зіну докладніше (Гончар, III, 1959, 383); Йому завжди ніколилося. Він не мав часу ні на кіно, ні на театр (Загреб., Спека, 1961, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 423.

Ніколитися, литься, гл. безл. Нe хватать, нe доставать времени. Я б тобі й радніший пособити, так і мені так ніколиться. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 566.