Про УКРЛІТ.ORG

ніколи

НІ́КОЛИ, присудк. сл. Немає часу для чого-небудь. Лінивому все ніколи (Укр.. присл.., 1955, 193); — Та ніколи мені сидіти, — Одвітує Бджола, — Вже час до пасіки летіти: Далеко від села (Гл., Вибр., 1951, 65); Інші дні й пообідати після школи гаразд ніколи хлопцеві (Головко, II, 1957, 214); // у знач. ім., розм. Брак вільного часу. То великодна була п’ятниця, так усім таке ніколи припало, що й сказати не можна! (Кв.-Осн., II, 1956, 225); За вічним отим "ніколи" все не могла зібратись Вутанька провідати сестру (Гончар, II, 1959, 253).

[І] вго́ру гля́нути ні́коли див. гля́нути; Ні́коли дихну́ти — хто-небудь дуже зайнятий, не має зовсім вільного часу. Підскочила гаряча пора: оранка, косовиця, гребовиця, жнива, возовиця, молотіння нового хліба, ніколи було дихнути (Мирний, І, 1949, 298).

НІКО́ЛИ, присл. Ні в який час, ні за яких обставин. Мабуть, мені не вернутись Ніколи додому? (Шевч., II, 1953, 190); На острові, де, здавалося, ще ніколи не ступала людина, водилися сайгаки (Тулуб, В степу.., 1964, 288); Буваючи в батальйонних тилах, Ясногорська ніколи не минала володінь Васі Багірова (Гончар, III, 1959, 199).

Ніко́ли в сві́ті — уживається, як заприсягання, що що-небудь не здійсниться, не відбудеться. — Та щоб отакий бандитюга був моїм зятем? Та ніколи в світі! Краще в труну ляжу! (Тют., Вир, 1964, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 423.

вгору