НІ́КЕЛЕВИЙ, а, е. Прикм. до ні́кель; // Який містить у собі нікель. Бокситові руди виникли в результаті вивітрювання глинистих сланців, а нікелеві — вивержених порід ультраосновного складу (Наука.., 4, 1960, 58); // Зробл. з нікелю або покритий ним. На жилетці теліпався важкий нікелевий ланцюжок од годинника (Н.-Лев., IV, 1956, 56); Вони почули зовсім близько настирливу і в’їдливу сирену. Блискучий автомобіль з білим нікелевим радіатором їхав просто на них (Мик., II, 1957, 414); Полірована дзеркальна шафа переблискується з нікелевим ліжком (Вол., Місячне срібло, 1961, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 422.