НІЗДРЮВА́ТИЙ, а, е. З отворами, дірками; пористий. Ніяково колупав [Крупко] пужалном ніздрюватий сніг (Кир., Вибр., 1960, 377); Марко підіймає шматок ніздрюватого сивого каменя (Стельмах, Правда.., 1961, 51); Пожадливо їли [хлопці] житній чорний ніздрюватий хліб (Тют., Вир, 1964, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 422.