НІЗА́ЩО, присл.

1. Ні за яких обставин. Він, Йон, і радніший би посватати Гашіцу, так що ж, коли батьки ворогують поміж собою і нізащо не пристануть на це (Коцюб., І, 1955, 245); Наполеон поблажливо усміхнувся і повчально зауважив, що Смоленськ — старовинне місто і росіяни нізащо не залишать його без бою (Кочура, Зол. грамота, 1960, 129).

Ніза́що в (на) сві́ті — ні за яких обставин, ніколи. Скільки не просив [Марусю].. Василь, щоб таки виходила сюди хоч через день або через два, так нізащо на світі не захотіла (Кв.-Осн., II, 1956, 51).

2. Без підстави, без причини. Оксану вже починало гнітити мовчання це. І жаль було подругу: отак обидила її нізащо (Головко, І, 1957, 114); [Рішар:] Де ваша мужність? Де ваша честь? Сором ваш де? [Артур:] Який тут сором, коли люди не хочуть гинути нізащо! (Мам., Тв., 1962, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 422.