НІ́ЖНИЙ, а, е.
1. Який виявляє любов і ласку в стосунках з ким-небудь. Ніжний і тихий.., він був чимось визначним і заповняв тою тихою істотою своєю цілу хату (Коб., III, 1956, 280); Немає для неї на світі нікого дорожчого, ніж він, її ніжний, тихий, душевний Віталик (Гончар, Тронка, 1963, 86); // Який виражає любов, ласку; сповнений любов’ю, ласкою. — Хлопче мій! — голос актрисин був.. ніжний і добрий (Л. Укр., III, 1952, 695); Дорожче багатьох врочистих слів Буває погляд ніжний і тривожний! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 139); Чув він його [голос], чув ніжні слова, що ще ніжнішими ставали в тих звуках (Хотк., II, 1966, 251).
2. Приємний на дотик, м’який. Любов — не ніжний вітерець, А в сто разів складніша штука (Рильський, II, 1946, 113); Білявка витерла ніжною батистовою хустинкою свої проліски (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 115).
3. Дуже гарний, досконалої форми, витончений. Я розглядаю ніжну лінію шиї, м’який виріз на грудях (Коцюб., II, 1955, 419); Такі знайомі пліч овали, дівочі руки й ніжний стан були у бранця!.. (Сос., І, 1957, 442).
4. Приємний для зору, слуху, нюху і т. ін. З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (Л. Укр., III, 1952, 196); З гарячою парою з кухні линув ніжний аромат тіста і варених ягід (Сенч., На Бат. горі, 1960, 32); Ніжний багрянець скрашав хмарки над горами (Гонч., Вибр., 1959, 373); Від неї [могили] залишився тільки невеличкий горбик землі, порослий бур’янцем і ніжною зелененькою травичкою (Тют., Вир, 1964, 201).
5. Дуже тендітний, невитривалий, неміцний. Ніжні мімози і ті розгорнули листочки (Л. Укр., І, 1951, 304); З’явилися проліски, ніжні, тендітні… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 219); Ніжна петунія та царська борідка красувалися серед жовтогарячих гвоздик (Гончар, Тронка, 1963, 299); // Який потребує бережливого ставлення. Той, хто користується термосом, знає, що основною і найбільш ніжною його деталлю є тонкостінна срібляста колба (Веч. Київ, 29.І 1963, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 421.