НІГІЛІ́СТ, а, ч.

1. Людина, яка заперечує усталені суспільством норми, принципи, закони; прихильник нігілізму (у 1 знач.). Всіляко підтримуючи й розвиваючи здорову критику, партія в той же час дає відсіч демагогам та різним нігілістам, які смакують ті чи інші недоліки в роботі і не хочуть бачити за ними всесвітньо-історичних перемог нашого народу (Ком. Укр., 8, 1965, 39); Скептики й нігілісти, в який би сучасний словесний одяг вони не були вбрані, не можуть виражати думи нашого покоління (Рад. літ-во, 4, 1963, 10).

2. Представник російської різночинної інтелігенції 60-х років XIX століття, що негативно ставився до буржуазно-дворянських традицій, звичаїв, кріпосницької ідеології. [Фукс:] Та гірше те, що в наші дні ідеї нігілістів проникли навіть в голови дітей таких вельмож, як генерал Перовський (Голов., Драми, 1958, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 419.