ні́гті (одн. ні́готь; зменшене — ні́гтик) — рогове захисне покриття кінцівок пальців людини; за ле­гендами, доки людина була негрі­шна, то мала рогове тіло; за гріхо­падіння Бог покарав її і залишив лише нігті; за повір’ям, дитині до року не можна обстригати нігті — буде злодієм; знахарі обстригали хворому нігті на руках і ногах, за­печатували воском у яєчну шкаралупу и заносили в ліс з надією, що хижий птах забере це разом з хво­робою; зрізані нігті, за повір’ям, не можна кидати будь-де, бо вони можуть потрапити в злі руки, а це завдасть шкоди власникові ніг­тів; на нігті треба подивитися, аби захистити себе від зурочливих очей; звичай фарбувати нігті (як і губи) існував ще в Єгипті за пер­ших династій, зберігався на Сході і звідти прийшов у Європу та Аме­рику; ніготь символізує мізерність кого-, чого-небудь (кажуть: «Нігтя не вартий хтось»); фразеологія: до ні́гтя — дощенту (знищити, ліквідувати); під ні́готь — повністю (підкорити або знищити); хоч із-під ні́гтя ви́колупай— де завгодно, будь-якою ціною (знайди).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 397.