НІ́ГТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ні́готь. Я згадав нашу зустріч у лісі, коли Валентина дивилась на нас трохи збентеженими очима, тримаючи грибок шляхетними випещеними пальчиками з рожевими нігтиками (Досв., Вибр., 1959, 178); Почервоніла [Гафійка], відвернулась та почала нігтиком для чогось колупати віконну лутку (Збан., Любов, 1957, 279).

◊ [І] на ні́гтик — абсолютно, зовсім нічого.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 420.