НІ́ГОТЬ, гтя, ч. Рогове захисне покриття на кінцях пальців людини. Від болю він кусав собі нігті, пучки.. (Мирний, II, 1954, 199); Стадницький не витримує колючих поглядів дядьків, примружує очі, опускає голову донизу і бачить темні, землею пересушені ноги, покалічені пальці, позбивані нігті (Стельмах, І, 1962, 628.
◊ До ні́гтя — знищити, ліквідувати. — Треба тільки за діло дружно братись, урожай виростити, голод перемогти, спекулянтів — до нігтя (Збан., Сеспель, 1961, 405); Ні́гтя не варт (не ва́ртий) — хтось нічого не вартий порівняно з ким-небудь. [Ганна:] Ховатимеш очі від людей та щоразу оглядатимешся, щоб яка-небудь мерзота, котра не варта твого нігтя, не осоромила тебе привселюдно!.. (Кроп., II, 1958, 59); Під ні́готь — повністю підкорити або й знищити. — Ти дивись мені, командуй як слід! — Добре, добре,— відповів Щорс. — Щоб порядок був, чуєш? Коли хто не так — під ніготь! (Довж., І, 1958, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 419.