НІ́ВІДКІЛЯ, присл. Немає такого місця, джерела і т. ін. (з якого можна було б узяти, з’явитися і т. ін.). [Одарка:] Може кому то й чудо буває; а мені нівідкіля його ждати (Мирний, V, 1955, 234).

НІВІДКІЛЯ́, присл. Ні з якого місця, ні з якого боку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 419.