НІ́ВІДКИ, присл., діал. Ні́відкіля. — Посилаймо депутацію до цісаря!.. Вияснім йому, що нам нівідки платити таку суму! — почулися голоси мужиків (Фр., VIII, 1952, 23).

НІВІ́ДКИ, присл., діал. Нівідкіля́. Він довго ходив. Усе кругом спало мертвим сном, нівідки не доходило ніякого гуку (Мирний, III, 1954, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 419.