НІ́ВЕЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ні́вечити. — Та що ж його робити?— в розпуці питала Марися, дивлячись на нівечення її добра (Фр., IV, 1950, 455); Що всяка капіталістична нація несе технічний прогрес і усуспільнення праці ціною калічення і нівечення виробника, — це встановлено вже давним-давно (Ленін, 1, 1969, 382).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 418.