НЯНЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути нянькою. Горпина нянькувала коло малої Солохи, запихала її жованим сухим хлібом з остюками (Мирний, І, 1954, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 459.

Нянькувати, ку́ю, єш, гл. Быть, служить нянькою. Нянькувала у нас коло меншого брата. Сим. 209.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 573.