НЯВКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що ня́вкати. Увесь день їх [кошенят] носила [Ганя] в подолку, а стара кішка бігає поруч неї й нявкотить (Круш., Буденний хліб.., 1960, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 459.