НЯ́ВКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ня́вкати. Темрява давно вже обгорнула ліс, давно вже десь нявкнув сич, а Демид усе сидів (Гр., II, 1963, 83); Десь заіржала коняка, нявкнув кіт, залопотів крилами нічний птах (Епік, Тв., 1958, 149); * Образно. — Прощайте, Парасю! — нявкнула вона. — Прощайте, Палазю! — промовила й я тоненько та любенько (Н.-Лев., II, 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 459.