НЯ, виг. Уживається для підкликання собак. — А… де ж це Чорний [собака]? — спитав Альоша. — Чорний! Ня! Але Чорного не було. Хлопці не могли його догукатися (Мик., II, 1957, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 459.

Ня, няня!, меж. Зовъ собаки. КС. 1882. VIII. 386.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 573.