НЮШКУ́ЮЧИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. теп. ч. до нюшкува́ти. На ньому [піску] свіжі сліди, дівочих каблучків, запетльовані, неспокійні, як у нюшкуючої лисички (Тют., Вир, 1960, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 459.