НЮХА́Р, я́, ч., розм., рідко. Те саме, що ню́хальник. Як швець дубом шкури пересипа (так нюхарі сушать собі мізок табакою) (Номис, 1864, № 12617).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 458.