НЮАНСУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. нюансува́ти. У пейзажах Коцюбинського відчуваємо прагнення письменника передати складні комбінації світла й тіні, тонке нюансування, взаємопроникнення й мінливість барв (Рад. літ-во, 4, 1964, 93).

2. Система нюансів у музичному творі, живопису. Найцікавіші зразки ладового нюансування зустрічаються у Стеценка там, де він прагне передати внутрішню складність настрою (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 457.