НУ́ТРОЩІ, ів, мн.

1. Внутрішні органи людини або тварини. Рибар узяв ніж, розпоров черево риби і кинув кішці нутрощі (Калин, Закарп. казки, 1955, 35); Він розтяв своїм гострим ланцетом її шкіру і м’язи, добувся до нутрощів і вбив передчасну смерть цієї людини (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 136); Мені здавалось, що доки ми доїдемо до станції, у мене, та, певне, і у всіх пасажирів, поодлітають нутрощі (Досв., Вибр., 1959, 102).

◊ Виверта́ти ну́трощі див. виверта́ти.

2. перен. Внутрішня частина, середина чого-небудь. Відкрились нутрощі людського житла, вперше побачили небо (Гончар, III, 1959, 277); Між крамницями сновигали якісь людці..; вони хапали прохожих і, про щось гаряче лементуючи, тягнули їх в нутрощі крамниць (Речм., Весн. грози, 1961, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 457.