НУРТОВИ́ННЯ, я, с. Збірн. до нурт 1. Останніми днями Олесь помічав, що течія ріки ставала все нестримнішою, повальнішою, а нуртовиння — бурхливішим (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 18); Степан стояв самотній, як кораловий риф у океані, теплі течії людської заклопотаності.. омивали його,.. клекотіли, тягнучи.. в своє нестримне нуртовиння (Загреб., Спека, 1961, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 456.