НУМЕРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нумерува́ти. Стільки кімнат поряд бачила я тільки в магістраті в нашому місті, але там кімнати були бодай нумеровані (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 455.