НУЖДО́ТА́, о́ти́, ж., розм. Те саме, що нужда́ 1, 2. Дала [доля] всього, чого хотіла.. І мрій ясних від доброти, І днів, не висиджених в школі, І нуждоти, і наготи (Мал., Серце.., 1959, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 454.

Нуждота, ти, ж.

1) = Нужда.

2) Болѣзнь. Бог дасть нуждоту, Бог дасть, що й оздоровить. Посл.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 572.