НУЖДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм., рідко.

1. без додатка. Відчувати гострі нестатки; жити в злиднях. — Я не можу допустити, щоб моя дочка нуждалася… (Бурл., Напередодні, 1956, 112).

2. в кому — чому, ким, чим і без додатка. Відчувати гостру потребу, необхідність у кому-, чому-небудь. Складно, по-писарськи була написана бумага.., що Притика, вельми нуждаючись у грошах, узяв у нього п’ять рублів за півроку вперед (Мирний, III, 1954, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 453.