НУЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Нуждатися. Й так я жив, нуждав, бідився, Весь вік робив, не приробив нічого (Фр., XIII, 1954, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 453.

Нуждати, да́ю, єш, гл. Принуждать признаться, добиваться признанія. За гроші (що вкрадено) нуждають парубка в росправі. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 572.