НУДО́ТНИЙ, а, е. Те саме, що нудни́й. Андрій тим часом ходив спокійно по кімнаті, розтягуючи якусь нудотну розмову (Вас., II, 1959, 80); За вікном місто потопало в нудотній осінній мряці (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 528); Черниш напився вволю, і вже гіркий чад, нудотний запах крові, двигтіння всього будинку не паморочили його (Гончар, III, 1959, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 452.