НО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до носи́ти 2. На ньому коротенький, дублений, не перший рік ношений кожушок (Коз., Гарячі руки, 1960, 15).

2. у знач. прикм. Який був у вжитку, не новий. Офіцер.. скочив до переляканої Уляни і одним ривком роздер дівчині ношене плаття (Ле, Право.., 1957, 135); Такі ж самі [жакети], як і плаття, смугасті, пом’яті і теж ношені, в дірках (Хижняк, Тамара, 1959, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 448.