НОЧУВА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що нічліжа́нин. Рідкі таврійські села переповнені заробітчанським людом, в кожнім дворі уже застанеш ночувальників (Гончар, Таврія, 1952, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 448.

Ночувальник, ка, м. Ночлежникъ, ночевальщикъ. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 571.