НОТА́Р, я́, ч., заст. Нотаріус. — Ви йдіть до нотаря та перепишіть грунт на жінку (Март., Тв., 1954, 125); У Чернігові відкривається вакансія нотаря (Сам., II, 1958, 477); Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: — Сідайте! Я вас слухаю (Панч, В дорозі, 1959, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 447.