НОСА́ТИЙ, а, е, розм. З великим носом. Пальці в його довгі та сухі.., а сам високий, носатий (Н.-Лев., III, 1956, 260); Це була ставна й висока, носата.. дівчина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 444.

Носатий, а, е.

1) Носатый, длинноносый. Яка ти носата! Грин. III. 645.

2) Больной сапомъ. Міняй, свату, сліпу кобилу на носату. Ном. № 12800. Ум. Носатенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 570.