НОРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Визначати, установлювати, запроваджувати норму в чому-небудь. Треба навчитись планувати своє власне життя, нормувати свою працю і розподіляти робочий час (Смолич, Перша книга, 1961, 50); З часом князі стали нормувати її [данини] розміри, і вона перетворювалась в постійну державну подать (Іст. УРСР, І, 1953, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 443.