НОРМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нормува́ти. Необхідно, щоб підлітки в цей період [статевого дозрівання] дотримували особливо точного режиму дня і щоб їхнє розумове і фізичне навантаження було суворо нормоване (Шк. гігієна, 1954, 104); // у знач. прикм. Правильне ведення тваринницького господарства неможливе без застосування раціональної, нормованої годівлі (Наука.., 7, 1958, 34); Нормований робочий день.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 443.