НОРМА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який не має відхилень від норми; який відповідає загальноприйнятим нормам, установленим вимогам і т. ін.; звичайний. Він хотів одного: якось налагодити нормальні стосунки з тими, від кого залежала спокійна робота інституту (Рибак, Час.., 1960, 798); — Ми впорскували їй пеніцилін, збили температуру до нормальної (Донч., V, 1957, 433).

2. Психічно здорова людина. Він був не зовсім нормальний.. Часто не давав спати ночами та розказував жахи (Ю. Янов., І, 1958, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 443.