НОМЕРО́К, рка́, ч. Зменш, до но́мер 1 — 3. — Ось бачиш, Микито, завжди треба пам’ятати номерок вагона! (Ю. Янов., І, 1954, 184); Тоня, як завжди, пішки дісталася до заводу, зняла з дошки табельний номерок, пройшла до конторки майстра (Собко, Матв. затока, 1962, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 441.