НО́ЖИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до ножик.— А пужално добряче, — прицмокував Йонька, обчухруючи ножичком прутика (Тют., Вир, 1964, 437).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 440.