НО́ЖИК, а, ч. Зменш, до ніж¹. Перед Хотенком на столі лежали вбогі Грицеві пожитки: зламаний ножик, гребінець з виламаними зубцями та два пожмакані аркушики з учнівського зошита (Збан., Ліс. красуня, 1955, 95); * У порівн. Григорій Михайлович перегинається, мов ножик (Стельмах, II, 1962, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 440.

Ножик, ка, м. Ум. отъ ніж.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 570.