НОВОСІ́ЛЛЯ, я, с.

1. Місце чи будинок, куди недавно хто-небудь переселився або збирається переселитися; нове житло. Якщо він надумає саме в ці дні переїздити на новосілля, то ви з великою охотою пособите йому (Л. Янов., І, 1959, 432); Бригадир сім’ю везе на новосілля, У рублений, новий, у свій колгоспний дім (Шпорта, Вибр., 1958, 99); // Переселення в нове житло. Новосілля — радість не тільки для тих, хто одержує нову квартиру, а й для товаришів, друзів (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 41); Пішли всі разом, товариші поздоровили її з новосіллям, і Олена почала влаштовуватись (Коп., Сусіди, 1955, 60).

2. Святкування з нагоди переселення в нове житло. Він запрошував дорогих гостей на новосілля (Збан., Мор. чайка, 1959, 227); Порадились ми з Марією: треба новосілля справляти (Мур., Бук. повість, 1959, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 436.

Новосілля, ля, с. Новоселье. Кв. І. 113.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 569.

новосі́лля — святкування з наго­ди переселення в нове помешкан­ня; пов’язане зі звичаями пускати в нову хату поперед господарів кішку, освячувати нову оселю, — «щоб добре велося, жилося», «на щастя»; годилося на новосілля приносити хліб-сіль; пильнували, щоб на новосілля ніхто не прихо­див з порожніми руками; віра в почи́н закликала бути уважним удень новосілля — на кожне слово, на кожний вчинок, бо від того, як пройде цей день, залежить усе жит­тя в новій оселі; див. ще вхо́дини.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 401.