НОВОЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч.
1. розм. Той, хто недавно або тільки що одружився.
2. тільки мн. Подружжя, яке тільки що або недавно взяло шлюб. При склянці пива поклонявся Микольцьо добрим здоров’ям новоженцям: — Укінці, як лист на дереві, як квітки в городі, так ви любіться, молодята (Март., Тв., 1954, 458).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 435.