НОВИ́НКА, и, ж.

1. Те саме, що новина́ 1. Останньою новинкою, приємною для нас, є дозвіл цензури друкувати повний збірник творів Л. Глібова (Коцюб., III, 1956, 255); Для всіх дівчаток і хлоп’ят у нас в дворі новинка: приїхав з фронту старший брат до дівчинки Маринки! (Забіла, У.. світ, 1960, 97).

2. Щось нове, недавно винайдене, впроваджене і т. ін.; нововведення. Движок біля будинку. Електрика, водопровід, — Це на селі — новинка (Воскр., З перцем!, 1957, 326); Багато гостей з колгоспів і радгоспів відвідують ферми Виставки, де демонструються новинки у тваринництві (Колг. Укр., 8, 1962, 26); // Те, чого раніше не було, що недавно з’явилося, стало відомим. Миша передає мені всякі літературні новинки (Л. Укр., V, 1956, 86); Прослухування і обговорення музичних новинок стало традицією в Спілці композиторів України (Мист., 3, 1964, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 434.