НОВИНА́, и́, ж.
1. Щойно або недавно одержане повідомлення, звістка і т. ін. про кого-, що-небудь. Розказала Стара черниця новину́. Що в монастир до їх зайшла Княжна якась із-за Дніпра (Шевч., II, 1963, 36); Пиши мені, розказуй, друже, які новини на селі? (Гонч., Вибр., 1959, 64); Вони, жінки, завжди раніше за чоловіків дізнавалися про всілякі цікаві новини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 66); Нічний пригадую я Київ, Коли жадана новина Про день останній лиходіїв Серця сп’янила нам до дна (Рильський, II, 1960, 310).
2. Те саме, що нови́нка 2. З своїм невеличким гурточком він [Гуща] завів новину — гуртову працю (Коцюб., II, 1955, 66); Найбільшою новиною, звичайно, була друкарська машина, яка працювала без допомоги накладала (Вільде, Сестри.., 1958, 123); Тут [на подвір’ї] його вражає новина: навкруг під частоколом густо-густо сплелися понатикані деревця глоду (Стельмах, II, 1962, 167).
Оце́ [так] новина́ — про що-небудь несподіване, раптове. — І суд їм [бандитам] буде: виїде сесія губсуду в Щербанівку. — Он-бо як! Оце так новина (Головко, II, 1957, 181).
3. рідко. Те саме, що новизна́ 1. Приміщення цього клубу, недавно викінчене, де.. блискотіло чистотою і новиною, мало, окрім зали, низку кімнат, поділених коридором (Коцюба, Нові береги, 1959, 102).
4. Урожай нинішнього року. На весну вбогому чоловіку трудніше, — запаси вже пожив, а новини ще не діждався (Вовчок, І, 1955, 146).
5. Земля ніколи не орана або вперше зорана; цілина. Як перші паростки зела Над зораною новиною, Хай буде завжди світ новим І свіжим (Рильський, Мости, 1948, 111); Ділянка жита край межі Росла на новині (Підс., Героїка, 1951, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 434.