Про УКРЛІТ.ORG

нишпорка

НИ́ШПОРКА, и, ж., діал.

1. Місце, в якому можна сховати щось або сховатися; схованка. Обходила всі глухі кутки, обнишпорила всі нишпорки — нема [Івася], як у воду впав! (Мирний, І, 1954, 252); І от як уже нічого й бити стало, як уже обшарили вони всі куточки й нишпорки,став Степан серед хати і, трясучи кулаком у повітрі, крикнув: — Ой не попадайся мені більше..! (Хотк., І, 1966, 70).

Піти́ (ходи́ти) по ни́шпорках — почати старанно щось вишукувати. Блаженко сам пішов по нишпорках. Він натикався на багато дивовижних чудових речей (Гончар, III, 1959, 145).

2. перен., зневажл. Про людину, яка надмірно цікавиться всім, потай слідкує за ким-небудь. — Це не дядина, а нишпорка! Винишпорила-таки тебе (Н.-Лев., IV, 1956, 238); [Стефан:] Ехе-хе! (Ходить по камері, нудьгуючи). У вас як тут — оті нишпорки (киває на двері) дуже слідкують за вами? (Вас., III, 1960, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 416.

Нишпорка, ки, об.

1) Человѣкъ, постоянно чего-то ищущій, во все сующій свой носъ для развѣдыванія. Годі нишпоркою ходити на довідки до нас.

2) ж. Шареніе, исканіе. піти по нишпорках. Начать выискивать, шарить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 565.

вгору