НИЧКО́М, присл., розм. Те саме, що ниць. Недалеко від борони хтось лежав ничком (Панч, Мир, 1937, 38); Стара згадала за літами Свою нерадісну сім’ю. Її Микита під житами Упав ничком у колію (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 416.