НИ́ЦЬМА, присл., розм. Те саме, що ниць. Донна Анна скрикує і падає ницьма додолу… (Л. Укр., III, 1952, 413); Поклавши підборіддя на рушницю, Успенський лежав ницьма на зеленому горбі (Панч, II, 1956, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 416.

Ницьма нар. = i. Ниць. Бо лежали на землі ницьма, підложивши руки під голову. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 564.